Фундаментальна проблема українського суспільства

Однією з проблем, яка розриває українське суспільство є протиріччя в системі підготовки за деякою галуззю знань. І такою галуззю знань є Право.

Дані особливості полягають в тому, що вся система підготовки в галузі Права дісталися України від Радянського союзу. Це можна прослідкувати в тому числі і по тому, що більшість спеціалізованих юридичних вищих закладів освіти засновані на початку 20-х років XX століття.

Важливим фактором є ізольованість юридичної освіти від інших галузей: студенти юридичного університету бачать навколо себе тільки юристів: суддів, прокурорів, адвокатів, тощо. І у такого студента складається враження, що інших людей або взагалі не існує, або є вони всі такі самі. Також взагалі юридичні виші є відокремленими: університет податкової служби, університет внутрішніх справ, юридичні університети.

Така відокремленість поскладнює міждисциплінарний обмін, що призводить до того, що в юриспруденцію не потрапляють досягнення інших суспільних, гуманітарних та інформаційних наук.

Проте, важливо зазначити, що будь-яка інша галузь, якщо вона має відокремлену підготовку не має такого впливу, як юридична. Адже юристи забезпечують загальні процеси в державі і формують хребет країни в цілому.

Відповідно до того, що рівень правових інститутів в Україні є низьким можна відзначити, що такий підхід не є продуктивним.

Проблема із інститутами також виникає через те, що в галузь юриспруденції йдуть люди не ті, хто хоче забезпечити справедливість і виконання суспільного договору, а ті, хто бачить цю галузь як джерело доходів. Цьому сприяє відношення до органів публічного управління, як до джерела збагачення.

При цьому сама система в органах публічного управління не дозволяю бути успішним і багатим: ані будучи мером, ані прокрурором, ані суддею  в Україні не можливо забезпечити преміальний рівень споживання.

При цьому це не є справедливим в повній мірі, адже суддя забезпечує успіх бізнесу на підзвітній їй території і тому, заробітна плата судді має бути співставна із заробітною платою керівників відповідних бізнесів.

Яким чином це змінити?

• Спілкування – спілкування лідерів думок різних галузей дозволяє формувати єдність в рамках суспільства. В суспільстві є запит на зміни: якість судової системи, ефективність правоохоронних органів, підвищення якості державного управління, проте від лідерів цих галузей немає діалогу. Вирішення даного питання бачиться в тому, щоб суспільно-політичні журналісти почали брати інтерв’ю представників відповідної галузі: суддів, прокурорів, державних службовців. Наприклад: генеральний прокурор, спікер Верховної Ради, заступник керівника офісу президента з правових питань, судді Констутиційного суду, міністр фінансів, міністр економіки – суспільство про них практично нічого не знає, не знає їх позиції, не може задати їм питання. Відповідно – це формує вакуум взаємодії. Реалізація даного питання в цілком можлива, адже із популярними журналістами можна встановити контакт, а вони, в свою чергу, можуть взяти відповідні інтерв’ю.
• Міждисциплінарний науковий обмін – проникнення до юриспруденції поведінкових підходів, а також підходів роботи із великими даними, моделювання та інших останніх здобутків науки дозволять на принциповому рівні вирішити багато питань, які в даних наукових дисциплінах вважалися невирішувані.  Також, така взаємодія дозволить долучити значний інтелектуальний ресурс для виявлення проблем, їх пріоритетизації, розробки рішення та їх передачу відповідним менеджерам.
• Правова просвіта – підвищення рівня розуміння серед населення того, що відбувається в країні, хто за що відповідає дозволить більш чітко формувати суспільну думку, яка є рушійною силою політичних змін.

Можливий продукт: курси журналістів та юристів – розслідувачів. Так, щоб ті журналісти та юристи, які на даний момент є рушійними силами змін могли готувати всіх бажаючих такі зміни робити і до таких змін долучатися. Відповідно, формуючи власну базу підтримки, майбутній кадровий резерв, а також збільшуючи ймовірність появи більшої кількості аналогічних лідерів та їх команд.

Стратегія 1 людини:

• Спілкування – формування переліку журналістів, які можуть брати такі інтерв’ю, підготовка пропозиції-пояснення чому це важливо і потрібно, пошук можливостей для донесення.
• Міждисциплінарний науковий обмін – формування спільних досліджень, із спрямуванням на підвалини курсів, які викладаються в юридичних вишах.
• Розвиток правової системи – створення на методичне забезпечення курсів журналістів та юристів – розслідувачів.